- Так, дійсно, 2011 рік Указом Президента України В.Ф.Януковича оголошено Роком освіти та інформаційного суспільства. Безперечно, що актуальних питань в освіті надзвичайно багато. Не був винятком і минулий 2011 рік: було багато і позитивних моментів, і проблемних ситуацій.

- Ясна річ, що більше позитиву. Що найбільше втішає? Це те, що є поступ вперед. По-перше, завдяки підтримці влади продовжувалось будівництво Грицівської ЗОШ, було придбано і вручено головою Хмельницької обласної державної адміністрації Ядухою В.С. новий автобус для учнів цієї ж школи та два комп’ютерних класи для Судилківської ЗОШ І-ІІІ ст. і Михайлюцькій ЗОШ І-ІІІ ст.. Є розуміння і підтримка сільських громад, районної державної адміністрації, районної ради. Так, тільки у минулому році освітянські проблеми декілька раз обговорювались на колегії районної державної адміністрації, приймались конкретні рішення і на сесіях районної ради. Ось декілька прикладів: у лютому 2011 році було затверджено районну програму «Дошкілля Шепетівського району» на 2011-2017 роки, а у жовтні – програму розвитку освіти Шепетівського району на 2011-2015 роки.

- Те, про що сказано у їх назвах: розвиток освіти. І є вже конкретні результати, як от: відкриття ще двох дошкільних закладів у селах Поляни та Коськів, двох дошкільних груп у Городнявці та Михайлючці , придбання за кошти місцевого бюджету шкільного автобуса для Городнявського НВК, мультимедійних комплексів для декількох шкіл району тощо. І якщо бути конкретними, то, я в цьому переконаний, те, що передбачено цими програмами, буде виконано, бо в іншому випадку виникає запитання: а навіщо тоді вони приймались би. Ось так.

- Думаю, що ви зі мною погодитесь: якби держава фінансувала освіту краще, якби всі наші громади пройнялись цим питанням, не було б у сьогоднішньому нашому житті багатьох проблем. А тепер щодо спонсорів. У нас їх чимало. Повинен сказати, що всі кошти, які надходять від них, обліковуються бухгалтерією. Хочеться назвати лише окремих із них, а саме: корпорація «Сварог Вест Груп» (голова правління Гордійчук А.А.), СТОВ «Поділля» (керівник Вичавка І.І.), п/п «МВМ-13» ( директор Мовсіян В.М.), благодійна спілка «Конвалія», Хмельницький Регіональний благодійний фонд «Зміцнення громад» ( директор Василик Т.П.), товариство «Добробут » (Лановий Д.М.), лісокомунальне господарство (директор Трофімчук П.П.), цукрокомбінат (керівник Агарков М.М.), ПАТ «Шепетівкагаз» (керівник Туринський В.В.), держлісгосп (директор Сасюк В.П.), п/п «Сяйво» (керівник Лаврук Т.І. і багато інших. Маємо розуміння і підтримку і від батьків, то, скажіть, будь ласка, хіба можна зупинятись? Думаю, що ні.

- Спрацювали добре, але, як кажуть, хотілось би ще краще. А тому і є певні перспективи. А принцип, як на мою думку, у будь-якого керівника повинен бути такий: по-перше, бути хоча б на крок попереду, по-друге, якщо не знаєш як ( і таке буває), не мішай і, по-третє, умій вислухати і негативну відповідь. Чому? Таку думку інколи необхідно сприймати як позитивну, тому що вона спонукає думати, шукати шляхи виходу із тієї чи іншої ситуації і, врешті решт, приводить до позитиву.

- Хвилює… Але це не значить, що потрібно зупинятись. Як на мене, потрібно шукати шляхи виходу, а вони для сільської школи досить різні (Про це я неодноразово говорив на шпальтах нашої газети). Основне: працювати на дитину, на її успіх і розвиток, сільська дитина не повинна бути меншевартісною. Щодо оптимізації шкіл, то слід зазначити, що все повинно проводитись в рамках законодавчої бази. Це актуальна тема сьогодні, не всі люди, що проживають у тому чи іншому селі, сприймають позитивно це явище й розуміють його економічну доцільність. Але просто потрібно працювати у кожному населеному пункті зокрема, проводити глибоку роз’яснювальну роботу серед педагогічної та батьківської громадськості.

І на завершення хочу сказати ось що: тільки з вірою у майбутнє, з вірою і любов’ю до людей, які тебе оточують, можна працювати на позитивний результат. І я цілком усвідомлюю, що будь-який успіх складається з великої кількості маленьких перемог кожного освітянина, кожної дитини тієї чи іншої школи, за що я їм усім і безмежно вдячний.