Шепетівський район розташований в північно-східній частині Хмельницької області. Він межує на півночі з Житомирською областю, на сході – з Полонським, на заході – з Ізяславським, на північному заході – зі Славутським, на півдні – із Старокостянтинівським районами Хмельницької області.

Перші поселення на території району відносяться ще до 6 – 3 тисячоліть до нашої ери і залишки одного з них вчені виявили біля с.Коськів на березі річки Хомори.

У Х столітті землі району входили до складу Київської Русі. Збереглися два городища ХІІ – ХІІІ століть поблизу селища міського типу Гриців та на околиці с.Коськів.

В середині ХІV століття ці землі прибрали до своїх рук литовські феодали Коріатовичі, згодом вони перейшли до князів Острозьких.

У складі козацьких загонів М.Кривоноса жителі краю брали активну участь у визвольній війні українського народу 1648 – 1654 років.

Згодом Шепетівка та навколишні землі переходять до князів Любомирських, потім – князів Сангушків, а в 1859 році – до останніх власників Шепетівщини – графів Потоцьких, які тут були до 1917 року.

Значного розвитку Шепетівка та район набули з 1873 року після прокладання тут залізниці Київ-Брест.

Шепетівський район був організований в 1922 році, до складу якого входили Шепетівська, Судилківська, Хролинська волості Заславського повіту Волинської губернії. У березні 1923 року було ліквідовано повіти та волості і у Волинській губернії утворено три округи: Шепетівська, Новоград-Волинська і Житомирська. В Шепетівську округу входило 13 районів (153 сільських ради). 2 вересня 1930 року округи було ліквідовано і утворено серед інших Шепетівський район в межах існуючого раніше (1922 рік), який увійшов до складу Вінницької області. 22 вересня 1937 року Вінницьку область було поділено на  дві і утворено Кам’янець-Подільську область, до складу якої увійшов Шепетівський район, що вийшов із складу Вінницької області. З січня 1954 року, у зв’язку з перейменуванням Кам’янець-Подільської області у Хмельницьку, Шепетівський район входить до складу останньої.

Шепетівський район – аграрно-промисловий. На території району діють такі підприємства як ВАТ «Майдан-Вильський комбінат вогнетривів», ТОВ «Шепетівський гранкар’єр», Державне підприємство «Шепетівський ветсанзавод», підприємство Шепетівської виправної колонії №98, ДП «Украпаркет» комерційної компанії «АРДІНУ БОЛ.С.Л.».

В галузі рослинництва район спеціалізується на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків та інших сільськогосподарських культур. Тваринницька галузь має, в основному, молочно-м’ясний напрямок.

Суміжною сферою спеціалізації є лісове господарство. Виробництво місцевих будівельних матеріалів представлене такими підприємствами, як ВАТ «Майдан-Вильський комбінат вогнетривів» та ТОВ «Шепетівський гранкар’єр» (с. Рудня-Новенька).

Район має значні поклади граніту, вапняку, глини, піску, а також запаси деревини. В кінці 80-х років в районі відкрите унікальне по якості та запасах Городнявське родовище графіту, запасів якого достатньо на 70 років роботи.

На території району досить розвинена транспортна система: проходять найважливіші залізничні та автомобільні дороги України.

Адміністративний центр – місто Шепетівка.

Серед відомих земляків району – письменники М.Островський, Н.Рибак, професор-ґрунтознавець Д.Віленський, а також герої Радянського Союзу С.Климович, Г.Рабоволюк, П.Бабак, У.Швець, В.Котик, А.Поліщук.